[Оля Кузнечик]

Цього року знову мені пощастило поїхати на дуже престижний російський турнір «Рождественский рыцарский турнир», який вже 13-й рік проходить у Москві. Як і минулого разу я їздила разом з представниками київського клубу «Айна Бера», а саме: Лучезаром (Олексій Лялюшко), Миколою Авеніровим і трьома дуже буйними тінейджерами (Закшевський Владислав, Гарібян Грант і Міша Кузнєцов), також з нами була мати Гранта.
До місця призначення дісталися без особливих пригод. Цього разу умови проживання були взагалі казкові: фіт-файт центр «Палладін», де нас розташували, переїхав в будівлю, поряд з кінотеатром «Моссовет», в якому і проходив турнір. Крім того, в центрі були всі умови для комфортного проживання.
Скинувши речі та дещо перевівши дух ми пішли тинятись містом. Традиційно зайшли у спортивний магазин «Рей спорт» після чого всі продовжили прогулянку Москвою, а я втікла в «Государственный исторический музей». Ближче до вечора знову зустрілись в Палладін-центрі. Там все ще продовжувалися тренування різних клубів, і бажаючі з нашої команди до них приєдналися. Я до бажаючих не належала, тому весь вечір байдикувала і налаштовувалась на майбутні змагання.
Далі була не надто спекотна ніч протягом якої я відчайдушно тулилась до батареї.
І ось нарешті настала субота – перший день змагань. В цей день проходили бої «5 на 5», «Щит/меч юніори», «Щит/меч жінки», «Меч» і «Лучний турнір». Першими з нас мали битись юніори, тому їх поспішно одягнули в обладунки (мій дістався Гранту). Пройшовши технічну та історичну комісії мій обладунок був оцінений в 1 штрафне очко у кожному поєдинку (це ще пощастило).
Нажаль наша молодь в юніорській номінації виборола лише корисний досвід, але у цьому немає нічого дивного, адже Міша та Грант, наприклад, вперше в житті вийшли на «сталевий» турнір, у хлопців все ще попереду.
«Жіноча номінація» починалась аж о 15:30, тому у мене було достатньо часу щоб поспостерігати за боями та понервувати. Як і минулого року бої йшли по 2 хв, але нововведенням було те, що гомілка входила в зону ураження. Цьогоріч «Жіночий турнір» був менш чисельним: спочатку говорили, що заявлені 10 дівчат, але до ристалища дійшло всього 8, до того ж не було фавориток минулого турніру – Олени Міронової та Ксенії В’юнової. Але так чи інакше турнір почався. Перші дві мої суперниці були не дуже досвідченими, і я без особливих проблем їх здолала. А от далі я натрапила на москвичку Заболотнікову Яну з клубу «Берн», боротьба з нею виявилась дуже гострою та напруженою, лише удача дозволила мені виграти з рахунком 20:18. На цьому відбіркові закінчились, попереду були фінали. У півфіналі моєю суперницею стала Катерина Денисова, з якою минулого року ми дуже драматично боролися з третє місце. На цей раз змагатись мені було трохи простіше, через те, що розширення зони ураження краще підходило під мій стиль ведення бою. Результат – 29:20 на мою користь. У фіналі я зустрілась з доброю знайомою Кохвакко Галиною з Карелії. Галина дуже розумно використала свої переваги у зрості і тактично відштовхувала мене щитом, результат – моя поразка з солідним розривом (26:16) і друге місце.
На другий день турніру наші юніори змагались в СМБ (сучасний мечевий бій, або спортмеч), Лучезар в «Щит/меч», а Миколу Авенірова ввечері чекав профбій. В СМБ «щит/меч» нашій молоді чомусь не щастило і ніхто так і не вийшов з групи. Це їх розізлило і в номінацію СМБ «баклер/меч» хлопці вийшли налаштовані рішуче. Воно було і помітно, сильно виступали всі троє, в результаті у бою з третє місце зійшлися одноклубники з «Айна Бери» Влад Закшевський та Михайло Кузнєцов. Влад виявився трохи спритнішим і забрав медаль собі.
Тим часом на сусідньому ристалищі змагався Лучезар. Бійців важкої ваги «Щит/меч» розділили на групи по 8 чоловік, з яких в наступне коло виходило тільки 2. Олексію як завжди «пощастило» з групою. Він програв тільки фаворитам групи – Олександру Надєждіну і дуже сильному бійцю з Карелії Петрику Олексію. Наступні перемоги вже не впливали на майбутню участь в турнірі.
Далі була номінація «Двуручний меч» в якій ніхто з наших не виступав, потім фінали, і нарешті профбої.
В першому профбою виходив наш Коля Авеніров проти керівника московського клубу «Вятич» Дельвера Івана. В цьому поєдинку Коля показав що таке явне домінування: 4 рази він кинув суперника на землю, бій тривав лише 1 раунд. Після такої перемоги Колю хотілося розцілувати і носити на руках від радощів.
В другому професійному поєдинку билися Лєушин Микола («Цитадель», Видное) проти Новрузова Аліка («Баярд» Москва). В цьому бою Новрузов продемонстрував всім наскільки важкою може бути сокира у вмілих руках. Наслідок – перемога нокаутом в першому раунді.
У підсумку хочу сказати, що виїзд на «Рождественский рыцарский турнир» - це неймовірно корисний досвід, який неможливо отримати в Україні. Участь в цих змаганнях відкриває нові грані розуміння можливостей розвитку історичного фехтування. А спостереження за тренуваннями бійців у клубі «Палладін» примушує переосмислювати наші методи підготовки.
Низький уклін організаторам заходу і велика подяка клубу «Айна Бера» за можливість скласти компанію у таких поїздках.