[Оля Кузнечик]

Нещодавно я повернулася з далеких мандрів до холодного м. Курськ, де 24 жовтня мені випала нагода взяти участь в ІІ Міжнародному турнірі з історичного фехтування «Курська дуга 2010». Пропоную коротку розповідь про цей захід.
Українська команда складалася з 10 чоловік, серед них 4 представники клубу «Айна-Бера» (м. Київ), 4 бійці клубу «Росічі» (м. Київ), Костя Наталуха з «Тамерлану» (м. Суми) і я. Вже на кордоні підчас спілкування з митниками під пронизливим вітром стало цілком відчутно, що їдемо ми таки на північ. І в Курську тепліше не стало.
Перші враження від міста пов’язані з особою неслов’янського походження, яка спершу ледь не наїхала іномаркою на одного з наших бійців, а потім продемонструвала всі глибини російської ненормативної лексики. Втім, це дрібниці. Досить скоро нас зустріли й відвезли на теплу і затишну турбазу.
Залишивши на базі речі частина команди пішла тинятися містом. До цієї частини входили айнаберівці, Костя і я. Прогулянка почалася дуже невимушено і приємно. Ми обійшли центр Курська, відвідали ряд аптек та спортивних магазинів. А от повернення на базу далося нам досить не просто і не швидко. І все б нічого, якби по ходу пошуків турбази я не відчувала, що чим далі, тим сильніше застуджуюсь. Під вечір я захворіла і мені вже нічого не хотілося.
Тепер перейдемо до розповіді про власне турнір. Перша ранкова частина турніру проходила у спортзалі, там відбулися відбіркові бої. Потім всі їхали до концертної зали, де розігрувались призові місця. Турнір проходив у трьох номінаціях: «щит-меч», «меч» та «щит-меч» серед жінок. Оскільки з українців я єдина брала участь в останній номінації, то зупинюся на ній трохи детальніше. Всього змагались 5 дівчат, 3 з них бійці високого рівня. Так, турнір відвідала Олена Міронова, В’юнкова Ксенія (м. Москва) та Кохвакко Галина з Карелії. За станом здоров’я, я ледве смикала руками і ногами, тому від коментарів власного виступу, певно, утримаюся. Скажу лише, що дивом я спромоглася виграти один бій, це мені дало право битися в другому турі за ІІІ місце (відповідно муки мої розтягнулися на весь день). Ну і останній бій я благополучно програла Ксенії. В результаті призові місця в жіночій групі виглядали наступним чином:
І. Кохвакко Галина
ІІ. Олена Міронова
ІІІ. В’юнкова Ксенія
Основний висновок – конкурентоспроможність в ІФ, українських дівчат з російськими є цілком реальною, треба готуватись та виїжджати частіше і більшим складом.
Нащастя, в плані результатів є чим похвалитися нашим хлопцям: 4 місце в «щитах» і І в «мечах» виграв Лучезар, а також ІІ місце в «мечах» у Росланда. При тому, що у мене, як у стороннього глядача чоловічого турніру, склалось враження, що переважну більшість бійців турніру можна було віднести до 2-х категорій: хороші бійці і дуже хороші бійці.
Загалом, від турніру враження лишились дуже неоднозначні. З одного боку, маємо ряд прикрих моментів: більшість бійців команди (і я в тому числі) не реалізували свій потенціал + 2 серйозні травми у Лучезара та Хагена. З іншого боку, я побачила турнір дуже високого рівня організації, нарешті подивилася, як б’ються російські дівчата, отримала масу безцінного досвіду.
Таким чином, я вдячна тим, хто склав мені компанію в цій мандрівці і раджу всім частіше виїжджати на турніри за межі України. Воно того варте.