Вже стало своєрідною звичкою, починати новий рік з виїзду на турнір до Москви. Попередні 2 роки це був один з найпрестижніших турнірів Росії «Рождественский рыцарский турнир», цього разу РРТ не проводили, тому я вирушила на змагання «Золотая длань». Як і раніше, до своєї компанії мене люб’язно запросив київський клуб «Айна Бера».
В Москву дістались без пригод. Нас одразу розмістили в теплому і затишному (правда ще не до добудованому) туристичному клубі і залишивши речі ми пішли тинятись містом. Обов’язковими місцями паломництва була Третяковська галерея та Государственный исторический музей. На другому пункті варто зупинитись детальніше. Останніх пару місяців я мріяла потрапити за виставку «Меч и златник», яка проходила в ГИМі. Виставка була присвячена 1150-річю зародження Давньоруської держави (фото можна подивитись тут:
http://vk.com/album-35899505_165088295 ). Не дарма я туди так хотіла, коли зайшла в залу, ледь не розплакалась від щастя. Стало зрозуміло, що у Москву я приїхала вже не дарма.
В суботу у якості підготовки до турніру наша команда подалася на Першість Московської області з сучасного мечевого бою (СМБ). Змагання проходили у 2-х номінаціях: «стандарт» (Щит-меч по 2 хв) і «Тріатлон» (І раунд – 2 меча; ІІ раунд – одноручний меч три сходи до першого влучання; ІІІ раунд – меч-баклер). В жіночій номінації учасниць зібралось м’яко кажучи не багато – 4, серед них досвідчена фехтувальниця та головний суддя змагань Давидова Марія («Ескалібур», м. Москва), фехтувальниця з Коломни - Перевезенцева Катерина, з якою ми раніше вже неодноразово зустрічались на «залізних» турнірах, і ще одна представниця клубу «Ескалібур» (ім’я, нажаль не пам’ятаю). «Щит-меч» мені пощастило виграти, щоправда це викликало деякі непорозуміння з організаторами турніру і сумніви в об’єктивності суддівства. Однак, наскільки я розумію, конфлікт було залагоджено досить мирно. Успіхами в «Тріатлоні» похвалитись не можу, правила були не на моєму боці: в категорії «два меча» вдавалось наносити удари лише правою рукою (звичка + нещодавня травма лівої руки), в «одноручному мечі» та «баклері» необхідно було наносити одиночні швидкі і точні удари, натомість я звикла бити серіями чекаючи доки суперник відкриється. Як наслідок – ІІІ місце, поступившись Давидовій Марії та Перевезенцевій Катерині. Що стосується успіхів наших хлопців, то Кривоченку Олександру вдалося вибороти ІІІ місце в середній вазі категорії «Щит-меч», поступившись лише таким «монстрам» як Михайло Бабинін та Дмитро Краснов («Палладін», м. Москва). Олексій Лялюшко (Лучезар) став другим у важкій вазі «Щит-меч» і виграв «Тріатлон». З чим і вітаю!
Наступного дня, в неділю, на нас чекало основне випробування – турнір «Золотая длань». Одразу відзначу, що цей турнір виглядав менш пафосно ніж «Рождественский рыцарский турнир». Він не настільки був зорієнтований на глядачів, скільки проводився для бійців. Географією учасників «Золотая длань» також поступалася РРТ. Як і в СМБ, жіноча група була не чисельною – всього 5 учасниць. З них, три мої давні знайомі – Галина Кохвакко («Танненберг», м. Кондопога), Яна Заболотнікова («Берн», м. Москва) і Перевезенцева Катерина («Княжий стяг», м. Коломна). Не дивлячись на таку незначну кількість суперниць, присутність Галини та Яни обіцяла чимало гострих вражень. Відбіркові бої проходили в категорії «Щит-меч» 2 хв, а півфінали і фінали за системою «Тріатлон» (І раунд – «одноручний меч» 3 сходи до 5 влучань; ІІ раунд – «баклер-меч» 3 сходи до 3 влучань; «щит-меч» - 2 хв). Кваліфікаційні бої мені вдалось пройти без поразок і в півфіналі зустрілась з Катериною Перевезенцевою. На щастя я перемогла в перших двох раундах і обійшлося без виснажливого бою в «щит-меч». Іншою півфінальною парою були Кохвакко-Заболотнікова. У впертій боротьбі Галина Кохвакко перемогла, а отже, в черговий раз мене чекав бій з нею за І місце. «Одноручний меч» виграла я, в «Баклер-меч» перемогла Галина. Все вирішував «Щит-меч». Цей бій ми провели у незвичній манері: працювали на дуже близькій дистанції і постійно зривались на боротьбу. Зрозуміло, що 2 хв такої взаємодії забрали у нас обох всі сили, і під кінець бою ми вже ледь обмінювались ударами. В результаті поєдинку судді констатували мою перевагу в кілька очок, хоча я відчуваю, що бій був практично рівним.
Нажаль, нашим хлопцям не вдалося потрапити до трійки переможців, Цього разу до Москви приїхало молоде покоління бійців клубу «Айна Бера», а боротись їм довелося з такими майстрами своєї справи як Петрик Олексій («Танненберг», м. Кондопога), Бабинін Михайло («Баярд», м. Москва), Надєждін Олександр («Буян», м. Кострома) та ін. Втім, думаю, отриманий досвід відіграє значну роль в досягненні київськими бійцями високих результатів у найближчому майбутньому.
На завершення висловлюю щиру подяку організаторам турніру за прекрасні змагання, моїм суперникам за цікаву та гостру боротьбу, і звісно, клубу «Айна Бера» за можливість їздити на такі престижні турніри в чудовій компанії!