12-13 листопада 2011 року 7 відважних команд 25 годин поспіль долали кілометри пісків, крижані солоні водойми, голод, спрагу, холод і страх. Це задоволення нам подарував
центр живої історії "Олєшьє", за що їм велика шана і подяка. Адже змагання були проведені цілком на рівні (якщо не зважати на затримку старту). Але про все по порядку.
Заброска.
З м. Херсон до полігону нас віз великий автобус за рахунок організаторів. Правда виїзд відбувся на годину пізніше від запланованого (чекали когось з учасників). Переодягатись довелось в автобусі на ходу
Перед стартом.
Близько 13-тої години ми прибули на полігон, що представляє собою середню частину Кінгбурської коси. Ширина полігону близько 10 км, довжина - 30. Швидке розгортання табору, спорядження паняг, зібрання капітанів. На зібранні капітанів ми підписали папери про відповідальність за себе, отримали чорні картки і по ракетниці на всяк випадок (мені не дісталося), а також "мапи". Прослухали уточнення
правил. Якщо коротко, то уточнення зводиться до скасування етапів і зсувом контрольного часу на 2 год, відповідно до затримки старту. Слово мапа я написав у лапках, бо насправді це був знімок Google, надрукований на банері.
Старт.
Старт відбувся о 14:15. Його сигналізувало розпалення багаття. Усі могли стартувати одночасно, але якось так вийшло, що першими стартували не бойові команди. Я рушив третім. Метрів за 400-500 зняв та замаскував панягу і продовжив шлях на-легку.
День.
За перших 3-5 км я цілком звик до знімку і його невизначеного масштабу. Рухатись було легко. Майже скрізь я розв'язував ґудзики на мішечках з відміткою. Так, я знав що я біжу першим і це підбадьорювало мене. На першому квестовому завданні довелося трохи подумати, але після третьої підказки відгадав загадку і побіг далі. Наступна затримка була на першій прихованій точці. Маркер лежав на землі і під нього треба було копати, щоб знайти відмітку. Там мене наздогнала команда з Чернівців, клуб "Берсерк". Ми разом знайшли приховану точку і я побіг далі.
Далі буде...